в кожен куточок Землі в пошуках неймовірного багатства, а майже 20 % імен, що їх вони віднайшли, походять з одного покоління в одній країні.
Ось перелік цих американців та дати їхнього народження:
1. Джон Рокфеллер, 1839
2. Ендрю Карнеґі, 1835
28. Фредерик Веєргаузер, 1834
33. Джей Ґулд, 1836
34. Маршалл Філд, 1834
35. Джордж Бейкер, 1840
36. Гетті Ґрин, 1834
44. Джеймс Феїр, 1831
54. Генрі Роджерс, 1840
57. Дж. П. Морґан, 1837
58. Олівер Пейн, 1839
62. Джордж Пуллман, 1831
64. Пітер Вайднер, 1834
65. Філіп Армор, 1832
У чім тут річ? Відповідь цілком очевидна, якщо ви замислитеся. У 1860—1870-х роках американська економіка зазнавала, мабуть, найбільшої трансформації за всю свою історію. Під цю пору з’явилися залізниці та виникла Волл-стрит. То був час появи цілеспрямованого промислового виробництва. То був час, коли всі правила, за якими функціонувала традиційна економіка, зламали та змінили. А перелік оцей підказує, що насправді важило те, скільки вам було років тоді, коли відбувалася ця трансформація.
Якщо ви народилися наприкінці 1840-х, то проґавили свій шанс, оскільки були надто молодими, щоби скористатися з переваги. Якщо народилися в 1820-х – були занадто старими: триб ваших думок був налаштований на парадигму довоєнного часу.
Проте існував цілком конкретний проміжок завдовжки в дев’ять років, що ідеально підходив для того, щоб побачити потенціал, який приховувало майбутнє. Кожен із чотирнадцяти чоловіків і жінок з поданого переліку мав прозорливість і талант. Але вони дістали виняткову нагоду, достеменно як хокеїсти та футболісти, народжені в січні, лютому й березні[4].
А тепер проаналізуймо таких людей, як Білл Джой і Білл Ґейтс.
Якщо запитаєте старійшин Кремнієвої долини, то вони скажуть, що найважливішим часом у революції персональних комп’ютерів був січень 1975 року. Саме тоді журнал «Поп’юлар електронікс» опублікував статтю, ілюстрацію до котрої розмістив на обкладинці, про виняткову машину під назвою Altair 8800. Коштувала вона триста дев’яносто сім доларів. То була нова хитра штукенція «зроби сам», яку можна було зібрати вдома. Заголовок статті кричав: «ПРОРИВ ПРОЕКТУ! Перший у світі набір для міні-комп’ютера, що становитиме конкуренцію комерційним моделям».
Для читачів часопису «Поп’юлар електронікс», що о тій порі був біблією новоствореного світу комп’ютерів та програмного забезпечення, такий заголовок став справжнім одкровенням. Доти комп’ютери були масивними, дорогими ЕОМ на кшталт тих, що стояли у великих білих кімнатах Мічиґанського комп’ютерного центру. Протягом років кожен хакер та електронний геній мріяли про день, коли комп’ютер перетвориться на невелику й недорогу річ, яку зможе мати і використовувати звичайна людина. І нарешті цей день настав.
Якщо січень 1975 року вважають за початок ери персональних комп’ютерів, то хто тоді виграв найбільше від своєї позиції? Тут можна застосувати той самий принцип,