тихо презирливо хмикнула.
– Tanto non capisce niente.[32]
І підвищеним голосом, з притиском, знову звертається до Алессандро:
– Solo io dovrei trovarmi in imbarazzo a casa mia?[33]
Не розуміючи про що говорять синьйори Тревізо, Дарина однак почувається так, ніби її відшмагали мокрою ганчіркою по обличчю. Інтуїтивно здогадується, що перепалка поміж мамою і сином виникла через неї.
– Volevo ricordarti che questo e’ anche la mia casa,[34] – відгаркується Алессандро.
Синьйора Вітторія підвищує голос:
– E volevo ricordarti anche io che la casa tua hai lasciato la tua moglie putana.[35]
– E cosa facciamo? Tu resti vivere qui da sola. Ti piace l’idea?[36] – розлючено кричить синьйор Тревізо.
– Ecco, sono arrivata a vedere che mio figlio mi sgrida a casa mia…[37] – ображається стара.
Алессандро, ігноруючи останні мамині слова, швидко допиває каву. Піднімається зі стільця й на виході з кухні, киваючи Дарині, кидає їй «Ciao» на прощання. Синьйора Вітторія сидить, опустивши голову. Дарина, по-своєму бажаючи розрадити стару й шукаючи нитки контакту і порозуміння з господинею, ставить перед нею власне горнятко кави, з якого не зробила жодного ковтка. Присідає навпроти. Італійка ковзнула поглядом по каві й, неприязно глянувши на Дарину, гнівно відсунула горнятко назад.
– Questa cucina e’ ancora mia. E tu potraì entrare quì solo se io ti do il mio permesso e solo quando io sono presente, – нагримала на українку, супроводжуючи свої слова стуком вказівного пальця по столу. – Hai capito?![38]
– Si, signora! – завченою фразою покірно-розгублено відповіла Дарина, нічого не розуміючи і водночас картаючи себе за жест із кавою: хотіла як краще, а вийшло навпаки – розізлила стару.
– Sono io la padrona di casa e tu sei una badante. Hai capito?[39] – Синьйора Вітторія підіймається зі стільця й гнівно вказує Дарині тростиною на двері. – Fuori di qiu! Via![40]
Дарина встає і, як собака, вигнаний господарем за скоєну шкоду, виходить з кухні. Початок її життя-роботи на цьому курорті, як назвала Галина, зовсім не такий, яким вона собі уявляє, повинен бути на доброму місці праці. Ще роботи робити не почала, а непривітність і неприязнь синьйори Вітторії вже на собі відчула. Стара таки точно не в доброму гуморі сьогодні. Однак поганий настрій піддається виправленню. Дарина втішає себе думкою, що як тільки-но господиня дому побачить її вміння, миттєво змінить гнів на милість.
Повертається до своєї кімнати. Бере порохотяг й, аби заглушити в собі образу від пережитої зневаги, злісно пилососить. Помешкання синьйорів Тревізо – чималеньке, тож прибирати-вичищати їй тут буде що. А в хаті робота щодня знайдеться – як не лад наводити, то їсти варити. Вона ще не знає й не підозрює, що куховарити їй доведеться не як в Україні – раз на два-три дні, а щодня. Іноді й двічі на день.
Про те, що її найняли не лише як прибиральницю, а й як кухарку, зі слів синьйора Тревізо Галина нічого не перекладала. Але ж він у присутності подруги й про приготування кави нічого не говорив. Тож так виглядає, що скоро на неї й приготування обідів навішають. Роботи Дарина ніякої не боїться – і поприбирати добре вміє, і їсти варить смачно. Нехай тільки-но освоїться трохи, італійським панам українських пирогів наліпить.
Без знання італійської мови набуті в Україні освіту педагога-вихователя дошкільного закладу і навики фахівця