книгарні. Ось коли у мене в голові – не блискавкою, а радше блідим мерехтінням – майнула думка про те, що Емілі просто пішла. Залишила мені сина і зникла. Часом люди йдуть. Таке трапляється. Їхні друзі, сусіди й родина – усі кажуть, що нічого не підозрювали.
Я вирішила прочитати книжку Гайсміт, щоб отримати інформацію, якої мені не вистачало. Інформацію про Емілі. Одначе не могла забрати її книжку. Вона роздратується, коли повернеться. Тож замовлю собі примірник, якщо в бібліотеці не буде такого роману. Якщо я не втрачатиму здорового глузду і мій розум лишатиметься холодним, то з усім розберуся. Усе це виявиться жахливим сном, помилкою, непорозумінням, з якого ми з Емілі потім сміятимемося.
Марічела принесла мені води у вінтажній склянці в горошок. Ідеальна склянка. Навіть у склянці виявлялася сутність Емілі.
– Випийте, – сказала Марічела. – Вам стане краще.
Я випила холодної чистої води. Але краще мені не стало.
Подякувала Марічелі й пішла. Подивилася на телефон. Ані листів, ані смс-ок. Я була певна в тому, що Емілі не «та, хто йде».
Щось точно було не так.
Слід було мені зателефонувати в поліцію. Та я досі перебувала на стадії заперечення, звинувачуючи себе у викривленні фактів, у тому, що почула те, чого моя подруга не казала.
Відтоді моя підсвідомість почала по колу прокручувати фільми жахів про автокатастрофи, викрадення, вбивства, трупи в канаві, удар по голові, від якого Емілі втратила пам’ять і блукає довкола, наче сновида. Може, хтось знайде її. Може, хтось приведе її додому.
Саме тому я й пишу це тут. Ми всі чули про магію інтернету. Ця магія – найкраще, що є в соціальних мережах та блогах! Тож я прошу спільноту матусь тримати очі широко розплющеними. Якщо ви побачите жінку, схожу на Емілі, запитайте, чи все в неї гаразд. Якщо побачите жінку, схожу на Емілі, травмовану або розгублену, негайно пишіть мені повідомлення на номер, який бачите внизу екрана.
Дякую, любі матусі!
7
Блог Стефані
Привіт, мамусі!
Сплю уривками. Дивні сни. Прокинувшись о шостій, я не одразу збагнула, що не так. Потім згадала: Емілі зникла. Відтак згадала решту історії, і мені стало страшно дивитися на телефон. Я опублікувала свій номер телефону і попросила своїх читачів повідомити, якщо побачать жінку, схожу на Емілі, яка, щиро кажучи, дуже схожа на багатьох білявих, худих, симпатичних, підтягнутих мамусь. Татуювання та каблучка мали б звузити коло пошуків, але багато хто має тату. Хто знає, чи була каблучка на ній? Що, як її пограбували?
Дякувати Богу, місцеві матусі доволі помірковані. Я отримала два повідомлення. Обидва про Емілі, яку начебто бачили в місцях таких далеких (на Алясці та в північній Шотландії – дивовижно, як далеко сягнув мій блог), що вона б не встигла доїхати туди за цей (короткий, продовжувала я нагадувати собі) проміжок часу.
Я взагалі-то думала змінити номер у разі, якщо мені почнуть писати й телефонувати