почав підходити ближче, змушуючи Кеті відходити до дверей. Було великою дурницею впускати його до себе, він очевидно неправильно зрозумів, навіщо вона це зробила, адже це було йому на руку. Вона зітхнула, торкнувшись спиною дверей.
Рамон зупинився за крок від неї:
– Якби ви хотіли звільнитися від чоловіків, ви б не пішли сьогодні туди, ви б не зустрічалися з тим чоловіком на стоянці. Ви самі не знаєте, чого хочете.
– Я знаю, що вже пізно, – сказала Кеті, її голос тремтів. – А ще я знаю, що хочу, аби ви пішли звідси.
Він примружив очі, дивлячись на неї, але його голос став м’якшим, коли він запитав:
– Ви боїтеся мене?
– Ні, – збрехала Кеті.
Він задоволено кивнув:
– Добре, отже, ви не будете заперечувати, якщо я запропоную вам піти завтра зі мною у зоопарк?
Кеті була переконана: він точно знав, що викликає у неї занепокоєння і що вона не має жодного бажання з ним кудись іти. Вона хотіла сказати, що вже спланувала завтрашній день, але їй здалося, що він змусить її обрати інший. Усі її чуття підказували, що в разі потреби він може бути дуже наполегливим. А зважаючи на втому і перенапруження, вона вирішила краще погодитися на побачення, а тоді просто не прийти. Таку відмову навіть він прийме і зрозуміє, що ніякого продовження не може бути.
– Гаразд, – промовила Кеті. – О котрій?
– Я зайду за вами о десятій ранку.
Коли за ним зачинилися двері, Кеті відчула себе пружиною, яку стискали дедалі сильніше, ніби хтось хотів побачити, наскільки її можна закрутити, перш ніж вона зламається. Вона залізла в ліжко і витріщилася на стелю. У неї було достатньо проблем і без цього героя-коханця з зоопарком!
Перевернувшись на живіт, Кеті пригадала огидну сцену з Робом і міцно заплющила очі, намагаючись не звертати уваги на свої страждання. Завтра вона поїде до батьків. Насправді вона планує провести там усі вихідні з нагоди Дня пам’яті. Зрештою, її батьки завжди скаржилися, що рідко її бачать.
Розділ 3
Наступного ранку о восьмій годині її глибокий сон після виснажливої ночі перервав будильник. Не розуміючи, навіщо вона завела його на неділю, Кеті намацала кнопку й натиснула її, заглушуючи наполегливе дзижчання.
Коли вона розплющила очі, на годиннику була дев’ята. Кеті замружилася від світла, яке лилося у її спальню, прикрашену квітами. «О ні! За годину припреться Рамон…»
Кеті вискочила з ліжка і побігла в душ. З кожною хвилиною її серцебиття прискорювалося, а час навколо, здавалося, сповільнювався. Фен цілу вічність сушив її густе волосся, у неї падало з рук усе, до чого б вона не торкалася, і їй нестерпно хотілося кави, яка могла б її збадьорити.
Швидко рухаючись, вона бігала кімнатою і відкривала шухлядки, дістаючи пару темно-синіх штанів і топ з білою облямівкою їм у тон. Вона зібрала волосся ззаду і зав’язала шовковим шарфом у червоно-синьо-білі смуги, а тоді кинула кілька речей у сумку.
О дев’ятій тридцять п’ять Кеті зачинила за собою двері квартири і вийшла у м’який блакитний травневий ранок. Великий житловий комплекс