саме на цих напрямах зосереджувався торговий дім Шопенгауерів, який досить довго був однією з провідних компаній Данцига, славетного ганзейського містечка, що було напрочуд впливовим у балтійській торгівлі. Та для величного й вільного міста настали важкі часи. Із заходу сунулася загрозлива Пруссія, зі сходу – Росія, а ослаблена Польща вже не могла гарантувати суверенність Данцига. Генріх Шопенгауер не мав сумнівів щодо того, що дні вільної та стабільної торгівлі в Данцигу скоро залишаться в минулому. Уся Європа захлиналася у вирі політичних і фінансових інтриг, але не Англія. Англія стояла непорушно, мов скеля. То було майбутнє. Саме тут Шопенгауери зможуть віднайти спокій і для себе, і для своєї справи. І не тільки спокій – але й процвітання, якщо майбутній керівник торгового дому народиться англійцем і матиме англійське ім’я. Гер Артур-р-р Шопенгауер – ні, містер Артур-р-р Шопенгауер, англійський підданий на чолі компанії. Ось він – щасливий квиток у майбутнє.
Отже, абсолютно байдужий до протестів ще зовсім юної вагітної дружини, яка благала про те, щоб залишитися вдома з матір’ю, де їй було б значно спокійніше очікувати народження свого первістка, він вирушив у далеку подорож до Англії, тягнучи дружину за собою. Юна Йоганна була нажахана, однак мусила підкоритися непохитній волі свого чоловіка. Та коли вони облаштувалися в Лондоні, її настрій значно пожвавився – вона звеселіла. Невдовзі нею вже захоплювався весь вищий світ Лондона. У своєму подорожньому щоденнику Йоганна написала, що нові англійські друзі надали їй щиру підтримку і що вона давно не відчувала такої уваги й любові.
Очевидно, для ревнивого Генріха «уваги й любові» було забагато, і невдовзі тривожні ревнощі переросли у справжню паніку. Йому було несила впоратися зі своїми відчуттями: напруження в грудях наростало, і, здавалося, воно от-от розірве його на шматки. Треба було негайно щось робити. А тому він різко змінює свій курс і покидає Лондон у кареті з дружиною майже на шостому місяці вагітності, незважаючи на її протести. Вони повертаються до Данцига в одну з найлютіших зим століття. Згодом Йоганна опише цю «втечу» з Лондона у своєму щоденнику так: «Мені ніхто не допоміг, я мала пережити своє горе самотужки. Цей чоловік волочив мене через пів-Європи, щоб побороти свою тривогу».
Тож внутрішньоутробний розвиток генія не обійшовся без бурхливих штормів: шлюб без кохання, налякана мати, яка намагалася чинити опір, стривожений і ревнивий батько та два жахливі переїзди через зимову Європу.
5
Щасливе життя неможливе. Найкраще, чого може досягти людина, – це героїчне життя.
Джуліус вийшов від Філіпа геть приголомшений. Ухопившись за перила, він насилу спустився сходами вниз і, хитаючись, вийшов на сонце. Джуліус стояв перед будинком Філіпа, намагаючись второпати, куди йому йти – ліворуч чи праворуч. Вільний час, не обмежений жодним розкладом, його аж ніяк не тішив, а швидше спантеличував. Джуліус звик