Висновок робіть самі – ось що вона написала багато років по тому, немовби застерігаючи молодих дівчат, які зіткнулися з проблемою вибору: «Розкіш, статус, титули – усе це надто спокусливо для серця юної дівчини, усе це спонукає жінок якнайшвидше вступити у шлюб… хибний крок, через який вони жахливо страждатимуть решту свого життя».
«Жахливо страждатимуть решту свого життя» – сильні слова з вуст Артурової матері. У своїх щоденниках вона зізнавалася, що перш ніж до неї почав залицятися Генріх Шопенгауер, вона вже кохала одного юнака, однак доля їх розлучила. Її смуток був таким сильним, що вона вирішила прийняти пропозицію Генріха. Чи мала Йоганна вибір? Навряд чи. Традиційний шлюб вісімнадцятого століття, вигідний для обох, влаштували її родичі з міркувань збільшення статків та соціального статусу. А кохання? Про це між Генріхом та Йоганною Шопенгауерами ніколи не йшлося. Пізніше у своїх мемуарах вона напише: «Я зображала пристрасну любов не більше, ніж він того вимагав». Любові бракувало й іншим членам родини: і юному Артуру Шопенгауеру, і його сестрі Адель, молодшій від нього на дев’ять років.
Любов між батьками породжує любов до дітей. Нерідко ми чуємо історії про батьків, яких любов поглинула настільки, що їхнім дітям залишаються тільки крихти. Однак ця «нульова» економічна модель любові позбавлена сенсу. Насправді усе навпаки: що більше любиш, то більше віддаєш не тільки дітям, але й усім довкола, ставишся до всього з любов’ю.
У дитинстві Артуру бракувало любові, і це серйозно вплинуло на його майбутнє. Діти, які не відчувають зв’язку з матір’ю, її ніжності, не здатні розвинути в собі впевненість, що дозволяє полюбити себе, повірити в те, що їх полюблять інші, у те, що це почуття взагалі існує. У дорослому віці їм притаманна відчуженість, вони занурюються в себе й часто сприймають інших людей як своїх суперників. Саме такими були психологічні передумови, що вплинули на формування світогляду Артура Шопенгауера.
2
Удома (нім.).
7
Яким смішним видається життя, коли бачиш його в найдрібніших проявах. Це видовище подібне до краплі води, що її розглядають під мікроскопом, коли вона кишить найпростішими одноклітинними. Ми сміємося, спостерігаючи за їхньою жвавою діяльністю, за їхньою боротьбою. І тут, і в короткому проміжку людського життя ця невпинна активність має достоту комічний ефект.
За п’ять сьома Джуліус витрусив зі своєї пінкової люльки попіл і увійшов до лекційної зали Тойон-голлу. Він обрав місце в четвертому ряді збоку й кинув оком на амфітеатр. Від кафедри піднімалися вгору двадцять рядів стільців. Більшість із двохсот місць були порожніми, а близько тридцяти стільців зламані – їх обв’язали жовтою пластиковою стрічкою. На останньому ряді розташувалися двоє безпритульних з купою своїх газет. Загалом по всій аудиторії розсипалося зо тридцять неохайних студентів, тоді як перші три ряди були геть порожні. Джуліусу спало на думку, що як і в терапії, тут нікому