їжу та не пакували обіди хлопцям у школу заздалегідь, не казали Семові, що він тепер «чоловік у домі», поки їх не буде. Вони чітко дали всім зрозуміти, що не телефонуватимуть, аби перевірити, як справи (проте, звісно, якщо виникне будь-яка потреба, то їхні телефони будуть заряджені й лежатимуть поряд увесь час).
Дорогою говорили (не про дітей), аж поки не стало про що. Тиша не створювала відчуття зніяковіння чи загрози, вона була затишною, безпечною і на двох. Був кінець осені, як і десяток років тому, вони їхали на північ через увесь кольоровий спектр пори: на декілька миль далі, на декілька градусів холодніше, на кілька відтінків яскравіше. Крізь десятиліття осені.
– Ти не проти, якщо я поставлю подкаст? – запитав Джейкоб і знітився через бажання відволіктися і в той же час отримати дозвіл Джулії.
– Чудово. Давай, – відповіла вона, тим самим полегшивши його зніяковіння, яке вона точно відчула, хоч і не знала причини.
Прослухавши декілька секунд, Джейкоб сказав:
– А, я вже чув цей.
– Тоді постав інший.
– Ні, цей дійсно хороший. Хочу, щоб ти послухала.
Вона накрила долонею його руку, що стискала важіль коробки передач, і сказала: «Дякую, ти добрий» – і відстанню між очікуваним «це ти добре вчинив» і словами «ти добрий» була доброта.
Подкаст починався з опису Чемпіонату світу з шашок, який проходив у 1863 році, де всі сорок із сорока партій закінчилися нічиєю, а ходи двадцять одної гри були ідентичні.
– Двадцять одна абсолютно однакова партія. Кожен хід.
– Фантастично.
Проблема в тому, що в шашках – відносно обмежена кількість можливих комбінацій, і оскільки деякі ходи вдаліші, ніж інші, то їх досить нескладно запам’ятати. Оповідач пояснював, що термін «книга» означає всю історію попередніх партій. Вважається, що партія є у книзі, коли таке розміщення її фігур на дошці вже зустрічалося раніше. Гра – не у книзі, коли розміщення фігур у ній неповторне. Така книга для шашок – відносно тоненька. Турнір 1863 року показав, що гру в шахи доведено майже до досконалості, і книгу вивчили напам’ять. Тому залишалося тільки монотонно повторювати те, що вже було пройдено, кожна гра закінчувалася нічиєю.
У той же час шахи – до безкінечності складні. Можливих партій у шахах більше, ніж атомів у Всесвіті.
– Просто задумайся: більше, ніж атомів у Всесвіті!
– Звідки вони знають, скільки атомів у Всесвіті?
– Порахували, напевне.
– Подумай, це ж скільки пальців для того треба.
– Ти мене смішиш.
– Очевидно, не дуже.
– Я сміюся десь всередині. Тихо.
Джейкоб взяв її за руку та просунув свої пальці між її.
Книгу для шахових ходів написали в шістнадцятому столітті, до середини двадцятого вона вже займала цілу бібліотеку Московського шахового клубу – сотні коробок із карточками, де задокументовано кожну зіграну професійну партію. У 1980-х роках книгу вже можна було читати онлайн – багато хто ознаменував це початком кінця гри як такої, навіть якщо цього