яке здавалося правильним.
– Ні, – відповіла вона, – я б не була щасливіша сама.
Марк обвів пальцем платонічну сферичність ручки та відповів:
– Що ж, тоді пощастило.
– Так, пощастило. Так і є.
Декілька довгих секунд минули в повній тиші, а потім Марк заговорив:
– Тож? – і поклав ручку назад на прилавок.
– Що?
– Тож які твої новини?
– Ти про що?
– Ти казала, що в тебе є якісь новини.
– А, точно, – сказала вона та похитала головою. – Ну, це не зовсім новини.
Так і було. Вони з Джейкобом говорили про те, що треба подумати про пошуки місцини за містом. Щось невелике та симпатичне, що потім можна було б переінакшити на свій лад. Не геть серйозно говорили, а просто дозволяли, щоб жарт продовжувався достатньо довго та просто перестав здаватися смішним. Це не були новини. Це вже був процес.
Вранці після тієї ночі в готелі в Пенсильванії десяток із половиною років тому вони вирушили в похід по природному заповіднику. Несподівано красномовний знак при в’їзді попереджував, що всі доріжки – не справжні, їх витоптали люди в пошуках обхідної дороги, а з часом почало здаватися, що так і має бути.
Сімейне життя Джулії та Джейкоба можна описати як процес: безкінечні погодження та малесенькі поступки. Може, варто цього року відкинути зайву обережність і зняти з вікон москітну сітку. Може, фехтування – забагато як для Макса і точно занадто буржуазно як для його батьків. Може, якби вони замінили металеві лопатки гумовими, то їм би не довелося викидати всі пательні з антипригарним покриттям, від якого можна захворіти на рак. Може, їм варто було б придбати машину з третім рядом сидінь. Може, непогано було б прикупити проектор. Може, викладач Сема з гри на віолончелі має рацію – і варто дозволити йому виконувати пісні, які йому заманеться, навіть якщо це «Watch Me» («Whip/Nae Nae»). Може, більше природи – частина відповіді. Може, доставка продуктів пришвидшить і покращить процес її готування, а це пом’якшило б абсолютно зайву, однак стійку вину за те, що їм доставляють продукти.
Їхнє сімейне життя було сукупністю натяків і взаємних виправлень. Безкінечність крихітних етапів. Новини народжуються в пунктах першої медичної допомоги, в адвокатських кабінетах, і, очевидно, в «Alliance Françаise». Такі новини ми умудряємося шукати та в той же час уникати за всяку ціну.
– Огляньмо гарнітуру іншого дня, – сказала Джулія та кинула ручку в свою сумочку.
– Ми не збираємося робити ремонт.
– Справді?
– Там вже й не живе ніхто.
– Точно.
– Вибач, Джуліє, я заплачу, звичайно…
– А, так. Звичайно. Я просто дещо повільно міркую сьогодні.
– Ти стільки роботи в це вклала.
Після снігопаду залишаються лише протоптані доріжки. Однак завжди настає відлига. І навіть якщо морози затримуються на довше, ніж зазвичай, сніг врешті-решт тане та показує те, що було обрано.
мені байдуже, чи ти кінчиш, але я все одно зроблю так, щоб ти кінчила
На десяту річницю шлюбу вони