яка ґрунтується на тому, що цей жереб, цей перебіг подій не здатні повалити його на землю, що він із погідним і спокійним виразом обличчя підставляє груди під усі удари, які йому загрожують, що ніщо не зможе вивести його з рівноваги.
Таке знання дає людині найбільшу силу і могутність, адже робить її незалежною від речей, на які вона не може впливати, робить її вищою за усе те, чому, заплутана у хибних судженнях щодо її відношення до світу, підпорядковується людина; піднімає її над почестями, майном, людським визнанням і над прив’язаністю до власного життя. Таку людину римський поет оспівує так: й тоді, як валиться весь світ, вона своєї не утратить рівноваги.
Тож знання є силою не лише тому, що дає нам можливість передбачати майбутнє і владу над природою і людьми, але також і тому, що вивільняє нас з-під влади усього того, над чим ми самі не можемо мати влади. І тим самим забезпечує нам задоволення і рівновагу розуму, тобто те, що, якщо й не є повним щастям, але найбільше до нього наближається. І кожен, напевно, погодиться, що те, що може нам дати щастя або замінити його, мусить бути все ж таки великою силою. Тому такою великою силою є, окрім усього психологічно-гуманістичного знання, знання філософське. Саме воно звільняє людину від хибних суджень, оман і помилок, яких ми припускаємось так легко, звертаючи увагу на зовнішній бік речей і досліджуючи лише їх поверхню; саме воно навчає нас завжди досягати суті людських справ і ставитися до них відповідно до їхньої правдивої вартості. Саме воно зцілює нас від дурної зарозумілості, через яку нам здається, що власне ми є віссю, довкола якої обертається життя. Тому також відкриття Коперника, яке перенесло Землю із центру всесвіту, має таке велике філософське значення – це філософське знання показує нам цілісність всесвіту, маленькою частинкою якого ми є, і водночас каже нам радіти, що в цій цілості, в цьому всесвіті, ми маємо своє місце і своє завдання для здійснення. І хоча сила, що випливає з такого знання, є незмірно великою, вона не перешкоджає нікому іншому у здобутті такої ж сили; тож прагнення до такої сили може бути справою усіх.
Дорога до філософського знання, яке дає таку життєву силу, є довгою і важкою. Не одразу його можна здобути, і не з самих лише книжок і лекцій. Але дорога до нього відкрита кожному і, з якого б пункту людина до нього не наближалася, кожен крок зроблений у напрямку серйозного навчання, у напрямку здобуття знань, а тим самим і орієнтації у світі, є одночасно кроком до тієї ідеальної мети людського життя, до якої зводяться усі прагнення до знання, до сили і до щастя.
Основи людського знання17
Ми не знаємо та й ніколи вже не дізнаємося, коли саме людина розпочала наукові дослідження. Однак людський розум протягом століть описував дедалі ширші кола і сьогодні майже немає речі, якої б не торкнувся допитливий розум. Ми маємо, з одного боку, теорії про початок і кінець світу, а з другого, багато людей ціле життя