наказом, виявляється багато безглуздя та шахрайства. За версією Баффета[14], не можна довідатися, хто, власне, голий, поки вода не спаде.
Можливо, ваша компанія зовсім не схожа на Google, і навряд чи ви маєте доступ до океану грошей інвесторів. Вам, очевидно, доводиться щось робити, щось винаходити, щось постачати. Можливо, ви нічого не приховуєте від монополістів. Найімовірніше ви здобуваєте реальний прибуток постійно, день за днем, ловите вітер своїми вітрилами, аби принести достатньо для зростання і стати багатим – адже саме тому ви у бізнесі – ваші прибутки мусять бути суттєвими. Вони мусять покривати повторні вкладення та фінансове зростання, хиткий масив податків, випадкову травму або кризу. Ви, мабуть, не можете безтурботно кидати гроші на вітер. Отже, отримувати натхнення від Google чи якогось іншого «чарівного підприємства» щодо керування своїми робітниками, робочими місцями та своїми грошима – досить погана ідея.
Настане день, запам’ятайте мої слова, коли якийсь верткий хлопець зі сталевим хребтом та сокирою у руках прийде до Google або компаній, які наслідують її культуру, і безжально змахне безконтрольно зібрані великі гроші, втрати та лінощі. Буде ретельно підраховане все. Висунуть вимоги доказів, що весело витрачене насправді давало прибуток.
Отже, зрозумійте: ваша мета – не любов підлеглих, не створення найкрутішого робочого місця, визнаного мас-медіа найкращим, не перетворення у предмет заздрості своїх колег щодо того, який ви прогресивний. Останній пункт навіть щось підліткове, неначе персонаж Чеві Чейза[15], який намагається взяти над сусідом гору, виставивши ретельно вироблені різдвяні гірлянди. Якщо подібні явища виникнуть природно як побічний продукт вашої креативності та керівництва (і політики), тобто продуктивне робоче місце та службовці, що дають найбільший прибуток, – чудово! Піднімайте прапор та тримайте його гордо! Проте не домагайтеся цієї честі!
Розділ п’ятий
Програма
Я вірю у добровільну диктатуру у тому разі, якщо диктатор – я.
Багато підприємців мають таку продуктивність робітників, якої заслуговують, бо у них немає жодної реальної програми. Приходячи на співбесіду, аби отримати нову роботу, зазвичай ви запитаєте: «Яку програму ви маєте?» Так роблять усі.
Вважають, що все робиться згідно з програмою. Якщо у вас немає програми, ніхто не повинен діяти згідно з нею, адже так?
Не йдеться про достоту нудні, наче випущені з конвеєра, шаблони, пишномовні посадові інструкції. Ідеться про чіткі затверджені, ілюстровані прикладами вказівки, що Білл чи Бетті мають говорити, як ходити, діяти, працювати. Якщо ви не маєте програми, службовці створять її самі.
Новачку вони розкажуть, у чому вона полягає. Якщо ви дозволите людям чинити за власним розумінням, ви довірите свої результати випадку.
Розділ шостий
Випадкові та хибні дії