Однак візьміть до відома, що принесений вам шматок торта на день народження лише почасти виражає дружбу, але у більшості це примусова чи обов’язкова дія.
Вони – неваші родичі. Якоюсь мірою ви можете їх так сприймати, коли вам це подобається. Але не сподівайтеся: вони не приходитимуть вас відвідувати у центр допомоги літнім людям одразу відтоді, як ви припините підписувати їм чеки на заробітну платню. У них є власна родина, і ви не її член.
Вони – ваші підлеглі.
Вимоги «ретельного мислення»
У своїх книжках, включно з «Думай та багатій», Наполеон Гілл виклав принципи, у його час використовувані сотнями великих промисловців та підприємців. Одним із головніших, який зацікавив щонайменше мільйони його читачів, є точне мислення. Усім подобається принцип «Бажай», однак ніхто не хоче мислити точно. Людям подобаються приємні речі. Точне мислення – один із наріжних каменів тривалого успіху. Він відокремлює «факт» від просто «інформації». Він вас навчає створювати певні робочі плани, відповідати на будь-який виклик поза фактом.
Гм, Наполеон проголошує закони успіху!
Однак Гілл не вважав список своїх принципів якимось меню в кафе самообслуговування з обмеженим вибором, як і Мойсей не вважав десять заповідей єдиними, із чого можна вибирати. Проте на мою думку, принцип «Мисли точно», що так не подобається читачам, є найважливішим. Якщо ви відмовитеся ретельно продумувати свої стосунки з робітниками з раціональної, практичної та реалістичної точки зору, ви завжди розчаровуватиметесь, зазнаєте роздратування, гніву та фінансових утрат протягом усієї своєї діяльності у сфері бізнесу. Визнавши суть справжніх стосунків та насправді ретельно їх продумавши, ви зовсім інакше керуватимете своїм підприємством та людьми, ніж тоді, коли б ви наполягали на сприйнятті їх як своїх друзів, родичів або членів команди або навіть колег.
Рекомендоване джерело № 1
Наполеон Гілл найбільш відомий завдяки своїм книжкам «Думай та багатій» та «Закони успіху», а я рекомендую прочитати або перечитати те, що він хотів сказати у них про точне мислення. Я також рекомендую пізнішу й останню його книжку «Багатій зі спокійною душею».
По телевізору, здається, на каналі Discovery, я бачив репортаж про хлопця, який пішов до лісу, аби жити з ведмедями. Він вірив, що ведмеді мають розум і душу, що вони турботливі індивідууми. Він застосував до них людські характеристики, як часто ми пристосовуємо їх до наших хатніх улюбленців, так само, як ми бачимо у своїх підлеглих такі риси характеру, які нам би хотілося бачити. Він відростив волосся, набув звірячого запаху і дійсно заліз у барліг із родиною ведмедів. Він почав будувати стосунки із звірами, такими, якими він їх уявляв. (Такою була поразка мого батька, коли він на короткий час вів торговий бізнес та займався мережевим маркетингом. Він інакше уявляв стосунки зі своїми дистриб’юторами, аніж вони були у дійсності.) Одного дня, без усяких провокаційних