чоловіка нижчого ґатунку…
– Ти неможлива! І як я збираюся з тобою вік прожити? – кисло посміхнувся Арсен і також підійшов до вікна. – Вже б швидше ті вибори відбулися, бо пересваримося назавжди, а мені цього аж ніяк не хочеться. Давай домовимося, що я політично неграмотний, але в мене ще все попереду. Не гнівайся, серденько. Зміни гнів на милість, – просився хлопець так лагідно, що дівчина не витримала і посміхнулася.
Арсен обцілував милі йому ямочки і закрив поцілунком очі, аби вона не попелила його своїм поглядом.
У коридорі почувся гамір – це дівчата поверталися з вечірки. Арсен поспіхом став прощатися.
– Завтра о сьомій чекатиму тебе біля гуртожитку, – сказав він і, поцілувавши дівчину на прощання, вийшов за двері.
Слава з піднесеним настроєм пурхала по кімнаті. Помила чашки від кави і вмостилася під ковдру, вдаючи сплячу. Не хотіла зараз нікому нічого розповідати. Мовчки насолоджувалася щастям, яке так несподівано повернулося до неї.
4
У суботу перед виборами в гуртожитку було дуже гамірно. Нікого не відпустили додому, аби всі таки конче віддали свої голоси за котрогось із претендентів на найвищу посаду в країні. Агітаторів не бракувало, хоч в останній день агітація заборонена законом.
У Славиній кімнаті дівчата у виборі політичної сили були одностайні, тому кожна займалася своєю справою і про політику не говорили. Аж тут вбігає Надя Панчук і, затинаючись від щастя, яке їй «привалило», ділиться з іншими:
– Дівоньки! Є нагода заробити гроші, і то чималі! Можуть цією нагодою скористатися всі охочі. Я людина не егоїстична, тому пропоную і вам долучитися до цієї справи.
– Цілу тираду виголосила. Кажи конкретніше, де задарма гроші роздають! – поцікавилася Галя, і всі нашорошили вуха.
– На виборчій дільниці якусь карусель створюють. Тобі дають готовий, із позначкою, бюлетень, ти його вкидаєш до скриньки, а свій чистий повертаєш і отримуєш за це гроші. Легко, просто і півстипендії в кишені, – скоромовкою виголосила Надя і хвацько крутнулася на каблуку.
– А за кого ж там відмітка буде в бюлетені? – скипіла Слава.
– А тобі не все одно? Наше там і так не мелеться… – огризнулася Надя.
– Закінчуєш ти, Надько, виш, а не порозумнішала ні на макове зерня. Ніби всім однаково лекції читають викладачі, але одні їх чують, а інші – ні.
– Дівчата, чому ви так серйозно до цього ставитеся? У мене нема грошей, і я кожну нагоду заробити копійку використовую. Що ж тут такого крамольного?
– Заробляй, ніхто тобі не боронить, але не торгуй власною совістю, інтересами держави, своїм правом вибирати, – додала й Оксана, яка рідко брала участь у таких дискусіях.
– Вічно ви зі своїми високими ідеями носитесь! Я жінка приземлена, і мене більше цікавить матеріальне, – виправдовувалася Надя.
– Що ви її виховуєте! Вона за сто гривень батька з матір’ю продасть, – різко мовила Слава.
– Ну,