З неї виглядає рукоятка зброї. Усього чоловік вісімдесят. На декому відзнаки. Шкіра видублена сонцем, вони різного віку, від тридцяти п’яти до п’ятдесяти років. Старші привітніші від молодших, які зверхньо випинають груди, демонструючи власну значущість. Очільників цих людей супроводжують директор Сен-Мартен-де-Ре, полковник жандармерії, три-чотири лікарі в колоніальному одязі й два священики в білих сутанах. Полковник жандармерії бере в руки рупор і підносить до вуст. Ми чекаємо на «Струнко!» – нічого подібного. Він кричить:
– Усім слухати дуже уважно! З цієї миті ви підкоряєтеся органам Міністерства юстиції, що представляють Пенітенціарне управління Французької Ґвіани, адміністративним центром якої є місто Каєнна. Майоре Барро, передаю вам вісімсот шістнадцять присутніх тут в’язнів, ось їхній список. Прошу перевірити, що всі тут присутні.
Одразу ж починається перекличка: «Такий-то присутній, присутній тощо». Це триває дві години, усе в порядку. Далі ми стаємо очевидцями обміну підписами між двома адміністраціями на маленькому, спеціально принесеному сюди столику.
Тепер мегафон у руках майора Барро, у якого стільки ж відзнак, що й у полковника, але золотих, а не срібних, як у жандармів.
– Етапники, відтепер вас кликатимуть саме так: етапник такий-то чи номер такий-то, вам його нададуть. З цієї миті ви підлягаєте спеціальним законам каторги, її розпорядку й внутрішнім судам, які за потреби ухвалять належні щодо вас рішення. За різні здійснені на каторзі порушення ці автономні суди можуть вас засудити, починаючи з ув’язнення й закінчуючи смертною карою. Звичайно, дисциплінарні покарання – в’язниця й позбавлення волі з обов’язковим примусом до праці – відбуваються в різних місцях, що належать адміністрації. Працівники, яких ви бачите перед собою, називаються наглядачами. Звертаючись до них, ви маєте казати: «Пане наглядачу». Після обіду кожен з вас отримає морський мішок з одягом каторжника. Там усе передбачено, у вас не повинно бути інших речей. Завтра ви підніметеся на «Ла Мартиньєр». Ми попливемо разом. Не впадайте у відчай через від’їзд, на каторзі вам буде краще, ніж в ув’язненні у Франції. Зможете розмовляти, грати, співати й курити, вам нічого боятися поганого до вас ставлення за умови гарної поведінки. Прошу дочекатися прибуття на каторгу, щоб вирішити особисті претензії. Під час плавання має бути залізна дисципліна, мусите самі це розуміти. Якщо хтось із вас відчуває не досить сил для здійснення подорожі, зверніться в медпункт, де вас оглянуть військові медики, які супроводжують конвой. Бажаю гарної подорожі.
Церемонію завершено.
– Що скажеш, Деґа?
– Друже Метелику, бачу, що я не помилявся, коли казав, що найбільшою небезпекою, яку доведеться долати, є інші в’язні. Фраза «Прошу дочекатися прибуття на каторгу, щоб вирішити особисті претензії» багато про що говорить. Скільки ж там жертв і навмисних убивств!
– Не переймайся цим, покладися на мене.
Я