нього.
– А ось і ви! – вигукнув він.
«Це не на добро», – подумав Сем.
– Ви хотіли мене бачити? – запитав він.
– Ви зовсім клепку втратили?
– Ні, – відповів Сем, торкаючись своєї голови.
– Дуже не раджу вам жартувати. Часом ви здаєтеся мені кумедним, але не сьогодні.
– А що трапилося сьогодні? – смиренно запитав Сем.
– Що за волоцюгу ви сьогодні представили одному з наших найбільших інвесторів?
Елементи мозаїки склалися, утворивши божевільне обличчя Санджая, що прибув на їхню зустріч із запізненням та ще й у неохайному вигляді.
– Це дуже перспективний проект, який обіцяє великі прибутки.
– Сайт знайомств в Індії? А чому не стриптиз-клуб у Бангладеші, як на те пішло?
– Ви все неправильно зрозуміли, – пробурмотів Сем.
– А я й не маю щось розуміти. Мені важливо, що почув наш клієнт. «Любий Ворде, якщо вже я інвестор, і не найменший, вашої консалтингової компанії, то це тому, що – я переконаний – ми поділяємо певні цінності. І моральність для мене не менш важлива, ніж капіталовкладення…» Ну і так далі, звільню вас від подробиць принизливої розмови й оголошу висновок, який стосується вас: «Більше не хочу бачити вашого клоуна!» А повна версія тривала п’ятнадцять хвилин! Сподіваюся, ви добре зрозуміли позицію мого друга.
– Більш ніж, – стоїчно відповів Сем.
– То виконуйте! – наказав містер Ворд, вказуючи пальцем на двері.
Сем вийшов з офісу й опинився віч-на-віч із Джеральдом, який не приховував свого задоволення.
– Здається, когось тут почухали проти шерсті, – вишкірився він.
– Здається, хтось тут цілий статок витратив на фірмові шмотки й тепер вважає себе дуже елегантним.
– Елегантність – це стан душі, – відповів ображений Джеральд.
– Тоді ти чудово її приховуєш, старий.
Джеральд ладен був зжерти свою краватку, от тільки Сем чхати хотів на душевні муки босового секретаря. Він надто довго мовчки терпів удари. Ішов зранку на роботу, закипаючи від люті, й повертався ввечері, скрегочучи зубами. Тепер з нього досить.
Раптом він згадав індійську приказку, яку любив повторювати Санджай в Оксфорді: «Щоб переповнити чашу, потрібно неймовірно багато крапель».
– Цікаво, це справді приказка, а чи цитата з якоїсь книжки? – пробурмотів він перед Джеральдом, який не второпав ні слова.
Тепер чаша наповнилася, і Сем вирішив: пан або пропав. Це питання не азарту, а гордості. Він різко відсунув Джеральда, який перегороджував йому шлях, і повернувся до кабінету містера Ворда.
– Маленьке питання. Коли ваш друг вкладає гроші в підприємство з виготовлення зброї чи на наступний день після виборів інвестує в хімічний консорціум, відомий як один із найбільших забруднювачів планети, моральна цінність його акцій не є проблемою? Можете не пропонувати мені сісти.
Сем умостився в крісло просто навпроти скам’янілого шефа.
– Ви знаєте, що таке інь і янь, аверс і реверс монети, яку підкидають у повітря, тож