людина. Крім того, що весь рукопис було виписано староханаанською, так ще й примітивно зашифровано. Текст було написано зліва направо, всупереч ухваленому в семітському письмі справа наліво і квадратним алфавітом, що підтверджувало автентичність його походження. Рукопис дійсно був з Кумранських печер.
Довелося попотіти три місяці, але результат вийшов чудовим.
Однак не все було так гладко.
Рукопис був не в ідеальному стані. Деякі місця неможливо було прочитати, подекуди були відсутні цілі абзаци. Та ще Чеслава збивало з пантелику те, що на початку деяких речень стояли поодинокі букви івриту.
І це було занадто дивно. До цього Чеслав ніколи подібного не зустрічав.
13
Старий зателефонував о пів на п'яту.
− Єгоре Васильовичу, − його тон був холодним, − я чекаю на доповідь.
Єгор байдуже дивився в монітор.
− Ви мене чуєте? − нетерпляче перепитав голос директора.
− Я вас чую, Костянтине Андрійовичу, − сказав Єгор. − Але не можу цього зробити.
У трубці помовчали.
− Дуже шкода, Єгоре, − спокійно відповів Старий і відключився.
Єгор нахмурився.
Неспроста директор був таким спокійним. Значить, придумав щось, підстрахувався. Він відчував себе розбитим. Хотілося втекти від усього, відволіктися. Хоча б на деякий час перестати варитися у власних думках.
Ще через півгодини знову задзвонив телефон.
− Єгоре Васильовичу, ви не могли б зайти у приймальню? − винувато промовила Алла, секретарка Старого.
Єгор зітхнув. Він знав, що директор усе це так не залишить.
− Добре, Аллочко, − миролюбно сказав він. − Щось сталося?
− Тут… − дівчина зам'ялася. − Тут вам наказ треба підписати.
Єгор посміхнувся. От Залеський його і попер. Як усе просто − немає людини, немає проблем.
− Зараз буду.
Він встав, окинув поглядом кабінет, ніби прощаючись.
Жалю не було. Нехай буде, що буде. Після смерті Рити він намагався дотримуватися одного, дуже простого, правила − ні до чого не можна прив'язуватися: ні до людей, ні до подій, ні до мрій. Тоді й біль, якщо людина віддалиться, подія не відбудеться, а мрії не здійсняться, буде не таким гострим. Як і радість, якщо все йтиме так, як плануєш. Та пожертвувати гіпотетичною радістю заради позбавлення від неодмінного болю він міг.
Єгор піднявся до приймальні.
Секретарка виглядала розгубленою. Розширеними синіми очима вона винувато глянула на Єгора.
Він посміхнувся. Дівчина ніяково відвела погляд, встала й простягнула пару віддрукованих листків.
Першим був наказ про службове розслідування. Єгор пробіг очима по рядках, глянув на Аллу, яка вперто відводила погляд.
Другим − наказ про усунення його, Єгора Васильовича Дорна, від займаної посади на час проведення службового розслідування. Він з відстороненою цікавістю подивився на прізвище свого наступника, наче це і не його щойно залишили без