Тобі треба вимкнути обертання. Подвійний клік на кнопці «Home», щоб відкрити панель завдань. Прокручуй, доки не побачиш щось схоже на кругову стрілочку, вона вмикає та вимикає обертання.
> Чи можна осліпнути, якщо дивитися на сонце на відео?
> А хтось щось знає про цей новий телескоп, який китайці планують побудувати? Він має сягати удвічі далі назад у часі, ніж будь-який інший телескоп.
> Baruch Atah, Adonai…
> Може, це прозвучить, наче я обдовбаний, але хіба не варто визнати дивину щойно сказаного тобою? Він може сягати удвічі далі назад у часі?
> Кожне слово, яке я будь-коли написав, може вміститися на флешці.
> Що означає?..
> Славімо Тебе…
> Уяви, що в космосі встановили гігантське дзеркало дуже далеко від нас. Чи можемо ми, направивши на нього телескоп, побачити себе в минулому?
> Значить?
> Що далі воно від нас, то давніше минуле можна побачити: наші народження, перший поцілунок батьків, печерних людей.
> Динозаврів.
> Мої батьки ніколи не цілувалися, та й трахалися лише раз.
> Життя, що виходить із океану.
> notein haTorah.
> І якщо дивитися на нього прямо, то можна побачити самого себе, не будучи там.
> Той, що дарує Тору.
Саманта підвела погляд.
Що взагалі може зробити хороша людина, щоб її побачили? Не помічали, а бачили. Не цінували, не турбувалися, навіть не любили. Але повністю бачили.
Вона визирнула над скупченням аватарів. Вони були надійними, щедрими, в основі своїй хорошими людьми. Найбільш гарні колись зустрінуть людей, яких вона нізащо не побачить.
Вона подивилася одночасно на і крізь заляпане вікно єврейського сьогодення.
Сем чув кожне слово по той бік дверей рабина Зінґера. Він знав, що батько йому вірив, а мама – ні. Він знав, що мама намагалася робити те, що, на її думку, було найкращим, а тато – що найкращим вбачалося йому. Але найкращим для кого?
Він знайшов телефон за день до того, як на нього натрапила мама.
Багато вибачень уже назріло, але він ні перед ким вибачатися не мав.
Не відкашлюючись, Саманта почала говорити, казати те, що мала.
Епітомія
Що старшими стаємо, то важче нам вести лік часу. Діти часто питають: «Ми вже приїхали?» А дорослі їм: «Коли б ми встигли?»
Якось так вийшло, що вже було пізно. Якось так вийшло, що години кудись зникли. Ірв із Деборою пішли додому. Хлопці досить рано повечеряли та досить рано покупалися. Джейкобу з Джулією вдавалося взаємодіяти так, щоб поменше одне одного бачити: ти гуляєш із Арґусом, поки я допомагатиму Максу з математикою, доки ти складатимеш білизну, поки я шукатиму деталь від «Лего», від якої залежить усе, поки ти вдаватимеш, що знаєш, як поремонтувати унітаз. Якось так вийшло, що день, який починався як вихідний Джулії, закінчився тим, що Джейкоб буцімто пішов випити з кимось, хто-б-це-не-був із каналу HBO, а вона розгрібала гармидер, що накопичився за день. Такий розгардіяш – і це за такий короткий час, зусиллями небагатьох людей. Вона якраз мила посуд, коли в кухню зайшов Джейкоб.
– Зустріч тривала довше, ніж я гадав, – запобігливо сказав він і додав, намагаючись загладити провину: – Було нудно.
– Ти, певне, п’яний.
– Та