чому тут Кульбас?
– Не все так просто, хлопче. Цей диявол не вперше до нас лізе. Що йому людей в окрузі мало було? Він же знав, що його тут чекають, і що ми готові до зустрічі з ним. А все ж приперся сюди. Може, його хтось посилає його? Це той самий козак, що пропав зі свити полковника. Тільки тоді він виглядав нормальною людиною. Є ще одна причина так думати. Тільки не смію я Вам про неї розповідати.
Хлопці переглянулися і, нічого не сказавши, пішли до хати. У кімнаті вже прибралися, і від нічної битви залишилася тільки дірка з відбитою штукатуркою, де лежав Степан. Долівка була чиста і рівна.
Козаки зібрали свою зброю, наділи ремені з шаблями, засунули пістолі за пояси і пішли в світлицю. За столом сидів господар, поклавши руки перед собою. Степан з Ігнатом сіли навпроти нього. Хорунжий запитав:
– Дядька Матвій, а навіщо Ви смолоскип в упиря встромили?
– По-іншому, його не вб'єш. Або дерев'яним колом у серце, або сонячним світлом. А під рукою тільки і був що смолоскип з дерев'яним держаком. Сонця то вночі не буває? Спасибі Вам, хлопці, за допомогу. Сам би, я з ним не впорався, старий вже став. Коли будете у Вишневому, у маєтук Кульбаса, то там, неподалік від села є хутір, вірніше покинута хатина. Живе в ній старий знахар Прокоп Цимбалюк. Якщо потрібна буде допомога, звертайтесь до нього. Скажете, що від мене, він не відмовить. Ну, все, пора Вам їхати, а то до вечора не встигнете до полковника, а в степу вночі, самі бачите, що твориться. Бог його знає, один він цей упир був чи ні?
Козаки вийшли у двір. Сонце вже піднялося над степом. Світ прокинувся, заливаючись яскравими денними фарбами. Хлопці, водночас, як по команді, вдихнули свіже п'янке повітря, яке йшло зі степу, поглянули один на одного, засміялися і сіли на коней. Козаки, що проводжали їх, зняли шапки і вклонилися їм услід. За хутором починалася дорога, яка перетинала степ і ховалася за горизонтом. Степан промовив:
– Я б раніше не повірив в отаке. Чув різні розповіді про бісів, відьом і іншу нечисть. У Бога вірую, але, чесно кажучи, не думав, що побачу це по-справжньому.
– Я теж Господу молився, просив про допомогу, але це все було, як казка. А зараз точно знаю, в що вірити.
– А як ти думаєш, Кульбас має відношення до цього діла? Пам'ятаєш, Перекопченко говорив.
– Приїдемо, дізнаємося. Тільки давай домовимося, нікому нічого не розповідати про то, що відбулося тут на хуторі, поки не розберемося в усьому до пуття. І головне – ми їдемо до полковника, по наказу Кошового Отамана, з'ясувати, чи приєднається полковник до походу на Крим чи ні? Все останнє – справи другорядні, якщо тільки вони не пов'язані з нашим завданням безпосередньо.
Козаки дали остроги коням і пішли риссю. Пил, що піднімалася за ними, можна було побачити здалеку. Для людини, що їхала по степу, було б незрозумілим: звідки узялася хмара над високою травою, оскільки самих вершників в степу влітку розгледіти важко. Трава зростає іноді вище за людину. Птахів і звірів всяких в такому полі, видко – не видко.
2. Кошовий