Макс був занадто наївним і безпосереднім, щоб зважати на це. Але як Сем пояснював це самому собі? Він не хотів бути дівчиною. Він не хотів бути латиноамериканського походження. Ба більше, він не хотів бути латиноамериканською дівчиною. Окрім майже перманентного жалю про те, ким він є, хлопець ніколи не вбачав проблему в собі. Проблемним був світ. Цей світ не пасував. Але скільки щастя принесло людині виправлення помилок, які зробив світ?
> Я не спав до третьої – роздивлявся свої околиці через «Google Перегляд вулиць» і побачив себе.
> Там якась вечірка після цього буде?
> Хтось знає, як працювати з PDF? Мені ліньки розбиратися.
> Назва моїх зіркових мемуарів: «Це були найгірші часи, це були найгірші часи».
> Який PDF?
> У нас за три роки не буде кленового сиропу?
> А воно буде на івриті? А може хтось не такий лінивий, як я, набрати текстівку та пустити її через перекладач?
> Я це теж читала.
> Чому мені це здається таким надзвичайно сумним?
> У когось є флешка «NexTek»?
> Тому що ти любиш вафлі.
> А мої зіркові мемуари – «Хай буде по-твоєму».
> Я пропустила статтю про сирійських біженців. Я знаю, що вся ця срань жахлива, й теоретично мені через це сумно, але я не можу з себе витиснути реальної емоції щодо цього. Проте через новину про сироп мені захотілося плакати під ліжком.
> Вони працюють лише кілька тижнів.
> Ну, то залізь туди та ридай кленовими сльозами.
> Саманто, в мене є щось, що тобі сподобається, якщо ти ще цього не бачила, а ти, швидше за все, таки вже подивилася. Хай там як, перекидаю тобі.
> Я чую найгарнішу в світі пісню з навушників дівчини, що сидить через прохід від мене.
> Сьогодні найпопулярніші відео: російські дітлахи з саморобним банджі-джампінгом; алігатор кусає електричного ската; старий бакалійник-кореянець дубасить крадія; п’ятірня регоче; дві чорних дівчинки духопелять одна одну на майданчику…
> Що за пісня?
> Я хочу зробити щось значне, але як?
> Забийте, я уже розібрався.
> Чорт, звідки мені було знати, що на бат-міцву треба нести подарунок?
> Вантажиться цілу вічність.
Сем думав написати Біллі, раптом вона схоче піти з ним на танцювальну виставу в стилі модерн (чи шоу, чи як там вони його називають) в суботу. Це звучало круто, бо вона писала про це у своєму щоденнику, який хлопець дістав із її рюкзака, поки вона була в спортзалі, заховався за значно більшим і значно менш цікавим підручником із хімії та вдибав (слово, що означає абсолютно не те, про що подумає більшість). Він не любив переписуватися, тому що бачив свій великий палець – він найбільше постраждав, або ж найгірше заживав. Інші намагалися його не помічати. Минули тижні, як решта пальців відновили свій колір і приблизну форму, а великий все одно залишався чорним і був перекошений біля кісточки. Лікар сказав, що він не приживеться і його треба ампутувати, аби захистити руку від розповсюдження